Гайда Пологівщиною на вихідних Есть фото Есть видео

31 Серпня в 15:22  0  1705

Знай нашихГайда Пологівщиною на вихідних

Коли з тобою подорожують однодумці, люди різних поглядів, професій, віку, але об’єднані пристрастю вело подорожей, то чому не провести з ними декілька днів, не розділити хліб-сіль і не побачити краєвиди рідного краю.


Ось так і сталося, вірніше завчасно обговорювалося і, нарешті, трапилося. Про подарунок уряду громадянам нашої країни, приурочений до 26-ї річниці Незалежності України, було відомо заздалегідь. Все ж таки чотири дні поспіль: шкода банально змарнувати їх під телевізором або в котрий раз стати жертвою соціальних мереж. Все це можна встигнути зробити пізніше, під час осінньо-зимової скнілості.


Отже, задумка була проста – подивитися на те, що зникає назавжди на Пологівщині та не тільки. А що найбільш масштабне? Села та хутори. Тому маршрут було складено так, щоб побачити, вірніше встигнути побачити, що залишилося. З Поліг до Любокута, далі на Бурлацьке, Червоноселівку та Чкалово. На карті ці села ще досі існують, навіть Google їх не стер з реєстру, але в реальності все не так просто.


Зібравшись разом у каплички біля ОЕЗу, вирушили новою трасою, тобто тим, що від неї лишилося, до розвилки на Магедово. Далі звернули на Балочки і проїхали Любокут, який нині нагадує майданчик, заставлений сільгосптехнікою. Особливо вразила наявність винограднику, мабуть, близько гектара. Виїхавши знову на асфальт, зробили зупинку у Федорівці, колишній Чубарівці. Поговорили з місцевим населенням, яке вже досить добре відсвяткувало День Незалежності й було серйозно здивоване, навіщо нам та глухомань, виключно цивілізованою українською мовою. Місцеві надали детальну інформацію про цікаві нам села. Настрій кардинально змінився, коли дізнались, що до фронту напряму 60 км і мало хто тут може їздити.
Заїхавши в Бурлацьке, були приємно здивовані якістю асфальту, якого в Пологах споконвіку не було. Так дивно, село є, а в ньому ніхто не живе, а тільки люди доглядають свої городи влітку та декілька стареньких чекають своєї днини. Проїхавши 58 км, зупинилися на ніч біля Червоноселівського ставку, точніше того, що від нього залишилося. Води в ньому майже немає, а фактично по руслу розкинулися просяні покоси. На ранок потрапили у Червоноселівку. Зі слів місцевого населення, в селі проживає 8 сімей. Хліб не завозять, у магазин їздять у Златопіль. Відвідали рештки синагоги 1906 року, де навіть табличка відвалилася. Можливо, минуть 10-15 років - і ця пам’ятка архітектури зникне разом із селом. Коли заїхали у с. Чкалова, то було постапокаліптичне відчуття. Ось пам’ятник загиблим солдатам, чіткі профілі вулиць, рештки фундаментів сільських дворищ, а будинків немає. Природа бере своє, все поросло акацією, терносливом та вишнями. Один цвинтар залишився впізнаним.


Виїхавши на профільну дорогу, взяли напрямок на Новоселівку, проминули Решетилівку, Костянтинівку і в районі телевежі в’їхали у Пологи. За два дні - 90 км радощів та прекрасного настрою, приємної втоми та свіжого вітру в обличчя. Хоча у порівнянні з іншими велопоходами це так, легкий велопробіг, але нічого. Слід додати масу пізнавальних моментів, спілкування з людьми, з якими можливо вже ніколи і не побачишся. І в черговий раз переконуєшся, що активний відпочинок набагато краще сидячої деградації. Адже рух - є життя, незважаючи на вік та соціальний статус. Ото таке…

 

 

Сергій Горулько

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 



 

Нашли ошибку? Выделите и нажмите Ctrl+Enter   Система Orphus

 

 

 

Loading...

 

Нет комментариев

Для того, чтобы добавить комментарий нужно войти на сайт. Если вы не зарегистрированы, это можно сделать здесь Регистрация.

Добавить комментарий
Комментарии публикуются только после проверки администратором сайта.

 

Новини за темою

Останні новини

Loading...
Loading...

 

 

 

 

 

 

hev4enko_okna.jpg

Пологи (г.)