У них одна біда на двох

14 Серпня в 13:07  0  1499

Знай нашихУ них одна біда на двох

З повагою та ніжністю пологівці проводжають поглядами сімейну пару Устименків, які невимушено курсують містом. Попри те, що жінка змушена пересуватися на інвалідному візку, доброзичливість і комунікабельність залишається її візитівкою. А чоловік, що виступає у ролі візника, залюбки робить свою справу аби лише догодити коханій.

 

Кохання з першого погляду Валентини Павлівни та Леоніда Максимовича переросло у спільний життєвий шлях завдовжки у 52 роки.

 

Тоді відсутність грошей та скромність побуту не лякали молодих закоханих, які після першого побачення вирішили поєднати своє життя. Незабаром новостворена сім'я поповнилася дітками - Господь подарував двох синочків та доньку. Поставивши на ноги дітей, родина пережила горе - смерть синів. Єдина відрада - донечка. І зараз мати захоплюється красою Галини та її самовідданою увагою до батьків. Так само тішаться і зятем Олександром, який завжди щиро проявляє любов та турботу до тещі і тестя.

 

Цього року 3 серпня Валентині Павлівні виповнилося 79 років, Леоніду Максимовичу - 70. Давно Устименки стали корінними мешканцями Поліг. 25 років Валентина працювала провідником поїзда, звідти пішла на пенсію. Леонід - майстер будівельних робіт, займався і теслярською справою.

 

Після років праці на залізниці жінка не заспокоїлася, подалася у продавці. На ринку торгувала комбікормами, помічником у ділі був чоловік. Обидва раділи від того, що мали змогу допомагати копійчиною доньці та онукам. Так тривало, поки не трапилась біда.

 

Прикра випадковість забрала здоров'я у жінки. Взимку йшла з базару та, послизнувшись, впала. Отримала травму тазу. Останніх сил ледь не забрав інсульт, який пережила після падіння. Відтоді вже чотири роки прикута до інвалідного візка. Навіть тяжко згадувати, як активно бігала у справах. Не минала нагоди відвідати рідних та друзів. Енергійна жінка постійно перебувала у русі, тому усвідомити і пережити довготривалу зупинку було важко не тільки фізично, а й морально.

 

Зараз ногами майже не пересувається, хіба що по дворі, тримаючись обома руками за табуретку. Це дається великими зусиллями. Мужня жінка від сильної болі у м'язах рятується прийомом знеболювальних.

 

Та попри негаразди зі здоров'ям здаватися не збирається і рук не опускає - сама собі дає раду, а її опікуном став найрідніший Леонід. З тих пір як захворіла, не відходить від жінки ні на мить. На чоловічі плечі лягли всі хатні справи - приготування їжі, прання, прибирання. Крім домашньої роботи, доводиться робити щоденні лікувальні процедури Валентині. Та для Леоніда Максимовича це почесний обов’язок. Всюди разом - і в справах, і на відпочинок.

 

У кожному дні пара знаходить собі розраду. Часто пологівці можуть бачити, як чоловік і жінка в інвалідному візку прямують через все місто в бік Червоного висілку. У доньчиному домі таким гостям завжди раді.

 

“Поки є сили в руках, будемо рухатися, - завзято говорить незмінний помічник Валентини Леонід. - Не минає жодного дня, щоб ми не виїхали з дому. Дякувати Богові, їхати нам є до кого. Часто навідуємо сім'ю нашої донечки, побачення з онуками та правнуками для нас - сенс життя.”
Валентина Павлівна має безліч друзів у місті, при зустрічі з якими завжди є про що поговорити. Вечорами також не сумують - спілкуються за переглядом телевізора, вечеряють та п’ють чай зі смаколиками.

 

Леонід Максимович сприймає себе і Валентину як єдине ціле. Коли довелось засукати рукава і робити за двох, не вагався ні на мить. Всі його думки та дії направлені на покращення здоров'я дружини. Чим їй краще, тим мені легше - девіз люблячого чоловіка.

 

”Він завжди поряд, надійний і передбачуваний. Його вірність і стала фундаментом нашої міцної сім'ї. Завжди любив і цінував дітей, що ще більше скріпляло відносини між нами”, - відгукується про свого чоловіка Валентина Павлівна. А з жінками ділиться рецептом успішного і довготривалого шлюбу - стримувати свій язик і не виказувати невдоволення чоловікові. На думку ж голови сімейства Устименків, сім'ю об'єднують спільні плани і бачення майбутнього, любов до дітей і швидке прощення образ.

 

Спілкуючись з цими світлими позитивними людьми розумієш, що тримає їх разом не просто спільне багаторічне життя, а справжня любов. Незважаючи на власні потреби, ці люди легко і відкрито діляться з нами своєю доброзичливістю. А те, що для них вже здається буденним, як то щоденна подорож заради спілкування чи догляд чоловіка за жінкою-інвалідом насправді є справжнім проявом сили духу.

 

Автор: Богдана БАЛИЦЬКА

 

Підписуйтесь на канал Районки в Telegram, сторінку Районки в Facebook, спільнота в Viber

 

55
Супер
3
Сміх
1
Жах
3
Ганьба

 

 

Нет комментариев

Для того, чтобы добавить комментарий нужно войти на сайт. Если вы не зарегистрированы, это можно сделать здесь Регистрация.

Добавить комментарий
Комментарии публикуются только после проверки администратором сайта.

 

 

Новини за темою

Останні новини

Пологи (г.)