Танець переданий через покоління Есть фото

10 Березня в 12:13  0  1667

КультураТанець переданий через покоління

Яскравий та екстравагантний хореографічний зразковий колектив “Союз”.

 

Його історія багата перемогами, злетами і нелегкими періодами.


Можна сміливо сказати, що справа цього гурту передана від покоління до покоління.


Хореограф, заслужений працівник України Роман Гаспарян, який, на жаль, пішов у вічність, зміг передати любов до танцю багатьом поколінням і двом власним синам.


Роман Гаспарян прославив наш край яскравими та чуттєвими постановками.

 

Він став засновником гурту “Союз” у далекому 1996 році. Різні вікові категорії пологівців з гордістю продовжують справу свого вчителя.

 

Дарина Боярко, Инна Ходус, Евгеній Логвиненко (працює в Київському театрі опери та балету), сини Армен і Давид Гаспаряни - це учні, які гордо несуть звання хореографів завдяки кропіткій праці їх наставника Романа Самвеловича.

 

Поспілкувавшись з учасниками старшої групи Армена Гаспаряна, перейнялась особливою атмосферою колективу, доброю і щирою.

 

Наш колектив існує вже 22 роки, розповідає Армен. Колись в 96-му році, коли ми жили у с.Воскресенка, нам із братом прийшла ідея створити танцювальний гурт. Але ніхто навіть не здогадувався, на скільки поколінь ми можемо вплинути.

 

Коли прийшов час нам із братом продовжити навчання, батькові довелося взятися за почату нами справи.

 

Ми разом заснували гурт “Союз”, а Роман Самвелович зміг надати йому своєї особливої творчої манери, створити характер, удосконалюючи з року в рік майстерність учасників.


З гордістю можу сказати: мені дуже приємно бачити, що батьки, які виховувалися в нашому гурті, зараз приводять своїх дітей на заняття.

 

Це варте того, щоб йти далі, долати всі труднощі та продовжувати справу батька.


Тренування проходять двічі на тиждень. Щомісяця ми виїжджаємо на конкурси, фестивалі, котрі дають стимул вдосконалюватися.

 

Нещодавно брали участь у фестивалі ім.Павла Вірського в Запоріжжі, пройшли в другий тур, гала концерт відбудеться у Харкові, тож зараз досить активно готуємося до виїзду.


Влітку відвідали танцювальний конкурс в Болгарії, провели там прекрасних 12 днів, нам вдалося посісти перше місце.


Танцюю з чотирьох років, батько з дитинства брав мене з собою на виступи і тренування. Сьогодні мені 42 роки, і я точно впевнений, що буду продовжувати віддавати свої знання дітям.


В 90-ті роки був тяжкий період, коли гостро постало питання вибору: залишити танці чи продовжувати.

 

Непрості часи, треба було годувати сім'ю, оренда приміщення для танців не фінансувалася владою міста, все це змушувало мене працювати за двох.

 

Але, дякуючи долі, мені вдалося зберегти свої цінності і продовжити улюблену справу.


Своїх вихованців я називаю Артистами, бо вони дійсно ними є.

 

Сімейні секрети


Моє серце вільне.
Маю сина, котрий дав мені відчути миті радості, подарував чудового онука, йому два місяці. Мій син вирішив піти своїм шляхом, освоїв комп'ютерні технології та працює за своєю спеціальністю в Польщі та Чехії. Відносини з його сім'єю чудові. Полюбляємо проводити час разом.

 

Плани на майбутнє


Окрім тренувань з гуртами ”Союз”, ми відкрили одне з направлень танцю - фітнес групу ”ZUMBA”, вікова категорія учасників від 4 до 42 років, переважно це дівчатка та жінки.

 

В травні плануємо зробити масову акцію для всіх бажаючих жителів Пологівського району та зібрати всіх на флешмоб, присвячений темі “Здоров'я нації”. Можливо, це буде не разова акція.


В квітні старший гурт буде захищати звання зразкового колективу. Також готуємось до щорічного фестивалю, який пройде в кінці квітня, “Союз збирає друзів”, присвячений діяльності мого батька Ромео Гаспаряна.

 

В планах запросити гурти з сусідніх міст.

 

Дмитро Карапай, 16 років.

Танцюю майже десять років. Чому саме цей колектив?

 

Тому що він найкращій. Мене з братом привела матуся. Я вдячний їй за це.


“Я такий, яким став зараз тому, що мене "виростили танці”- це моє кредо.

 

Тут я став мужнім та дисциплінованим, зміг самоствердитись як особистість.


Тренування для мене - це відпочинок, в першу чергу моральний.

 

Дуже ціную оточення, тут я можу бути справжнім.

 

Вдячний нашому хореографу Армену за те, що він не просто проводить тренування, а вчить відчувати ритм, передавати внутрішні почуття та емоції глядачам мовою танцю. З Арменом комфортно.

 

Звісно, крім занять в цьому гурті, маю ще інші захоплення.

 

Через два місяці я стану випускником “Союзу”, буду завжди з теплом згадувати цей час, пишаюся тим, що зміг дійти до кінця.

 

На перешкоді стояла хвороба з коліном (кіста Беккера), її неможливо вирізати, лікувався різними кремами.

 

Але, незважаючи на діагноз, я танцюю.

 

Після закінчення школи планую вступити до медичного університету.

 

Ірина Шкабарня, 15 років.

До "Союзу" потрапила через свого брата, який був вихованцем Романа Самвеловича.

 

Танці займають багато сил та часу. Інколи плани хореографа не співпадають з твоїми, тоді доводиться шукати компроміс.

 

В гурті бувають і конфлікти, як і в будь-якій сім'ї, але за цей довгий час ми навчилися цінувати один одного, тож швидко миримося та продовжуємо крокувати далі. Батьки мене підтримують, для мене це дуже важливо.

 

Коли я виходжу на сцену, моїм емоціям немає меж.

 

Перший мій виступ був в центрі нашого міста.

 

Було непросто, але здолала страхи і тепер мені нічого не страшно.

 

Коли сцена світла, глядацька зала наповнена людьми, відчуваєш себе справжнім артистом.

 

Надалі моє життя не буде пов’язане з танцем, але я вважаю, що це досить цінний досвід, адже це і пластика, розвиток музичного слуху і становлення моєї особистості, “ні” моїм комплексам, набуті зв'язки та розширене коло комунікацій.

 

Максим Мащенко, 16 років.
Чому саме танці?


В своєму житті я встиг спробувати себе в різних напрямках: це рукопашний бій, самбо, потім прийшов на танці. Привела мене моя подруга, з якою ми тепер разом танцюємо.


Раніше я вважав, що танці - заняття не для хлопців.

 

Тож вирішив для себе, що стверджувати цю істину, не спробувавши на собі, я не можу.

 

Моя думка стосовно хлопців в хореографії кардинально змінилася. Я захоплений кожним виступом.

 

Коли прийшов до Союзу, мої близькі друзі були здивовані, але звиклися.

 

Також я задоволений спілкуванням зі своїм хореографом Арменом.

 

Я дуже поважаю цю людину, завжди можу звернутися до нього як до старшого брата, запитати про те, що хвилює.

 

Після випуску планую підтримувати зв'язок наскільки це буде можливим.


Хочу побажати молоді нашого міста пробувати себе в різних направленнях, щоб знайти себе, отримати моральний та духовний розвиток.

 

Дарина Копил, 16 років, в танцях 10 років.
В нашому житті є дрібниці, з яких можна роздути слона.


А є життєві моменти, які потрібно мудро вирішувати, не зупиняючись на шляху до пошуку своїх цілей, мрій та бажань.

 

Я вважаю, що танці допомагають мені долати свої проблеми.

 

Коли я виходжу на сцену, мені потрібно взяти себе в руки та подарувати атмосферу легкості та щастя глядачам, а для цього треба себе налаштувати на хвилю добра. Це буває досить складно.

 

Але я навчилась цього саме тут. В майбутньому планую вчитися на хореографа.

 

Звичайно, це не всі вихованці, але такі коментарі варті аплодисментів для їх наставника.

 

Наш життєвий шлях не завжди рівний, сповнений злетів і падінь, сліз радості та печалі.

 

Головне, мати прагнення, яке допоможе підкорити свій Еверест, де ми будемо задоволені своїми досягненнями.

 

Автор: Альона КОВАЛЬОВА

 

Підписуйтесь на канал Районки в Telegram, сторінку Районки в Facebook, спільнота в Viber

 

14
Супер
2
Сміх
2
Жах
2
Ганьба

 

 

Нет комментариев

Для того, чтобы добавить комментарий нужно войти на сайт. Если вы не зарегистрированы, это можно сделать здесь Регистрация.

Добавить комментарий
Комментарии публикуются только после проверки администратором сайта.

 

 

Новини за темою

Останні новини

Пологи (г.)