Сьогодні кадет, завтра капітан

Примітна темно-синя форма кадета, витримка та постава, а найголовніше сяюча посмішка. Богдан Федосюк одразу виділявся серед перехожих вулиці Горького, які поспішали у своїх справах у передостанній день жовтня. Журналісти Газети не змогли пройти повз та підійшли поспілкуватися з хлопцем, який одразу став зосередженим та серйозним, відповідно до свого статусу.

Тринадцятирічний Богдан Федосюк виявився дуже щирим та відкритим хлопцем, стриманим і водночас цілеспрямованим. Він – кадет першого курсу Київського військового ліцею ім. Івана Богуна. І хоча пройшло лише кілька місяців навчального року, однак Богдан вже освоївся та повністю занурився у навчання. Цього тижня він приїхав додому, в Пологи, на канікули. До ліцею пішов навчатися цього року після закінчення сьомого класу гімназії «Основа». «Вчитися важко – сувора дисципліна, виконання завдань, ґрунтовне вивчення предметів, зокрема і на воєнну тематику: статут, обов‘язки військового. Однак навчання нас загартовує. Я вже звик до цього», - розповідає хлопець. Богдан дуже вдячний своїм вчителям, які не тільки дуже допомогли у підготовці до вступу, але й були наставниками та мудрими порадниками – це класний керівник, вчитель української мови Вікторія Леонідівна Грімова та вчитель математики Людмила Василівна Потоцька.

Кар‘єра військового – обдуманий та виважений крок, а ще це сімейна традиція. Тато Богдана служив у ВДВ, а старший брат Артур теж навчався у воєнному ліцеї, однак доля не повела його по професії далі. Братову мрію стати військовим вирішив здійснити Богдан. «Я дуже поважаю Артура, він є для мене прикладом, я хочу, щоб він мною пишався», - говорить хлопець, а його очі в цей час блищать, не приховуючи щирості слів.

На запитання, чому на канікулах теж потрібно носити форму, Богдан серйозно відповідає: «Так має бути. Адже якщо я зустріну старшого за званням, я маю віддати йому честь, а без форми цього зробити не зможу. Форма – це гордість».

Серйозність та стриманість прикрашають Богдана не менше ніж форма кадета, проте саме очі говорять, про кращі риси ще юного захисника – хоробрість, інтелігентність, відкритість. Дивлячись на таких юнаків, згадуєш повість Жюля Верна «П‘ятнадцятирічний капітан», де замальовується відвага, відповідальність та вірність своїм друзям та країні. І якщо у нас в Україні підростають такі захисники, ми можемо бути спокійними.

Нашли ошибку? Выделите и нажмите Ctrl+Enter