Покликання обрала замість неї доля

18 Червня в 13:02  0  1356

ОсобистістьПокликання обрала  замість неї доля

Життевий та професійний шлях колишнього фельдшера Костянтинівського фапу Ганни Хуторної дивовижний і міг би лягти в основу захоплюючої повісті. Це один з яскравих прикладів життя, коли не людина обирає професію, а професія - людину.


Завдяки темношкірому сусіду стала медиком


Ганна Хуторна народилася і виросла у селі Заполички хутора Горобцево Дніпропетровської області. У школу з 5 по 7 класи ходила за 6 км, а з 8 по 10-й – 11 км. Бруд, дощ – дорога до навчання була незмінною. Лише взимку в сильні морози дівчина винаймала квартиру ближче до навчального закладу. У 1957 році Ганна закінчила з медаллю школу і вирішила вступати до Дніпропетровського машинобудівного інституту. Дівчині подобалися машинні технології. На медицину не було жодного натяку.


Проте доля вивела на свою колію - Ганна не пройшла за конкурсом. Усний іспит склала на 5, а ось письмовий не встигла до пуття зробити – вирішувала завдання темношкірому сусідові по парті, який благав про допомогу. Сусід вступив, а вона – ні.
«Коли я не вступила, то цілу ніч не спала, тужила, як білуга. А вранці у мене з‘явилося пасмо сивого волосся, - розповідає Ганна Іванівна. - Але додому не повернулася. Ви що! Сором був би який! Але тітка, в якої я зупинилася у Дніпропетровську, коли приїхала вступати, відвела мене до медичного училища. Директор училища, Дмитро Щербаков, виявився моїм земляком і увійшов в мою ситуацію».

 

І акушерка, і фельдшер


У 1959 році після закінчення медичного училища Ганну Хуторну одразу ж забрали до Олександропільської лікарні. Але до того головний лікар лікарні попросив на місяць підмінити в селі Михайлівка фельдшера, яка довгий час не була у відпустці. Ганна зголосилася і, замість кількох місяців, залишилася у сільському фапі на два роки – фельдшер після відпустки не захотіла повертатися.


Згодом Ганна вийшла заміж, завагітніла, народила донечку, а після декретної відпустки повернулася працювати вже не до сільського фапу, а до пологового відділення Олександропільської лікарні. Працювала акушеркою по 18 годин.
У 1966 році Ганна з родиною виїхала до Запоріжжя, де 7 років працювала медсестрою в дитячому відділенні залізничної лікарні. За кілька років народився синочок. «Одного разу я випадково познайомилася в електричці із завідувачкою санепідмстанції, яка запропонувала вакантну посаду фельдшера у селі Костянтинівка Пологівського району, - згадує Ганна Іванівна. - Ми з чоловіком приїхали до села, нам сподобалося. Тоді головним лікарем Пологівської лікарні був Петро Кравченко – серйозний, суворий, але лікар від Бога. Пам‘ятаю, він запитав чітко і суворо: «Зможеш працювати фельдшером? Ти ж акушерка». А я: «Зможу». «Тоді приступай до роботи». І Ганна погодилася на пропозицію.


Родина переїхала до села. Їм одразу дали своє житло, побудували сарай, погріб. Сина віддали до ясел, чоловік знайшов роботу водія у колгоспі. Час був нелегкий, але все робилося для людей.


Так Ганна Хуторна 28 років працювала фельдшером на трьох дільницях – у Костянтинівці, Решетилівці і Чумацькому.


«Це зараз «швидка» приїжджає вночі за кожним викликом. Коли я працювала, все робила сама. День чи ніч, кілометри не грали ролі, коли комусь була потрібна допомога. Я їздила або на велосипеді, або колгосп виділяв машину, коли вночі треба було їхати до іншого села. А найчастіше то кіньми, то мотоциклом приїжджали», - згадує жінка.

 

Медицина післявоєнна, але люди були здоровіші


Робота медика на селі була нелегкою. У радянські часи не вистачало медикаментів, потрібних умов. Проте, незважаючи на це, люди рідше хворіли, діти були здоровіші. За 28 років на посаді фельдшера Ганна Хуторна прийняла 7 пологів і пам‘ятає кожне дитя.


«Тоді у кожній родині було по 7-8 дітей. Одного разу приймала пологи просто на бричці у сіні посеред дороги. Ми везли породіллю до пологового булинку, але не встигли. Була ніч, нічого не видно. Візник, який керував конем, зняв свого плаща, на нього поклали жінку. Зі мною в аптечці ніяких медикаментів не було, тільки бинт, йод. Візник злив мені на руки йод з метою дезінфекції, і я прийняла пологи. Навіть дитину не було у що замотати. Так, візник зняв свою сорочку. А іншого разу я приймала пологи на молоковозі. Та водій так злякався, що увімкнув фари, забіг у кущі і затулив вуха, бо жінка ж кричала сильно. Там і сидів, поки дитя не народилося», - згадує Ганна Іванівна.


Випадків було чимало - і підвищений тиск, й укуси собак. А одного разу селянин сокирою ногу розрубав. «Чолов‘яга був п‘яненьким і відмовлявся до лікарні їхати. Я йому сказала, що можу накласти скоби на рану, але знеболити не можу – ліків немає. Так він сказав, що аби не відчувати болю, співатиме. І співав! Волав на все горло «В саду гуляла, квіти збирала», поки я 8 скобок наклала», - розповідає Ганна Хуторна.


Скільки ще всього було! Життя вирувало, випробовувало. Але фельдшер жодного разу не пошкодувала, що доля обрала професію за неї. У селі Костянтинівка Ганну Хуторну знають і поважають всі, адже багатьом вона рятувала життя. А мрію, можливо, наполовину здійснила дочка, яка вступила до машинобудівного інституту на спеціальність «комп‘ютерні технології».

 

Автор: Марія КАІРА

 

Нашли ошибку? Выделите и нажмите Ctrl+Enter   Система Orphus

 

 

Loading...

Нет комментариев

Для того, чтобы добавить комментарий нужно войти на сайт. Если вы не зарегистрированы, это можно сделать здесь Регистрация.

Добавить комментарий
Комментарии публикуются только после проверки администратором сайта.

 

Новини за темою

Останні новини

Loading...

evrostil_neww.jpg

Пологи (г.)