ІСТОРІЇ В МЕДАЛЯХ: Мріяв стати льотчиком, а небо посилало снаряди

13 Травня в 12:01  0  3024

ОсобистістьІСТОРІЇ В МЕДАЛЯХ: Мріяв стати льотчиком, а небо посилало снаряди

У 1941 році пологівець Андрій ГАЛЕНКО закінчив 7-й клас. Мріяв стати льотчиком, вступити до Київської 13-ої авіаційної спецшколи. Але війна знищила мрію. Батька одразу забрали на фронт, а через деякий час Пологи окупували. У вересні 43-го Червона армія почала наступ, і пологівську молодь відправили до країни-завойовника.


– Нас потягом доставили спочатку до Нікополя, потім відбуксували до шахти у Кривому Розі, а звідти на машинах до Дніпропетровська. Ми вантажили металобрухт для відправки у Німеччину. Нас тримали як полонених, - зі сльозами та тремтінням у руках згадує 87-річний Андрій Галенко.


Вночі 20 полонених втекли та перейшли фронт. У їх числі був і Андрій. Військові допомогли повернутися у Запоріжжя, звідки хлопця направили до Поліг працювати на відновному потязі. У березні 44-го Андрія забрали у збірний пункт під Харковом, де його та ще десятки молодих солдатів відправили до Ленінграда. Місто було в блокаді... Андрію виповнилося 16 років.


- Було пекло, навколо творилося жахливе, - коли сивочолий ветеран згадує, знову починають тремтіти руки. - Людей гнали у лоно смерті. Пам‘ятаю наліт на Ленінград вночі. Нічне небо і яскраві спалахи – рвалися снаряди, тонни металу падали з неба.


Андрій Галенко служив у 43-тій червонознаменній зенітно-артилерійській бригаді. Працював на 85-міліметровій гарматі - спочатку підношувачем, потім заряджаючим, навідником, врешті командиром. Боїв було не злічити...


Демобілізувавшись, Андрій повернувся до Поліг, працював на залізниці кочегаром, помічником машиніста. Вчився у залізничному технікумі, одружився, з‘явилася сім‘я. Зараз у Андрія Варфоломійовича двоє дітей, двоє онуків та один праонук. На жаль, дружини вже давно немає. На схилі років, аби не проводити їх на самоті, Андрій Варфоломійович поєднав свою долю з Надією Полин.


Андрій Галенко має 21 нагороду, з них 3 бойові - орден Великої Вітчизняної війни, «За мужність» і медаль «За перемогу». Проте найголовнішу історію розповідають не медалі ветерана, а його очі. Очі, в яких світиться радість від того, що Батьківщина вільна.

 

Автор: Марія КАІРА

 

Нашли ошибку? Выделите и нажмите Ctrl+Enter   Система Orphus

 

 

Loading...

Нет комментариев

Для того, чтобы добавить комментарий нужно войти на сайт. Если вы не зарегистрированы, это можно сделать здесь Регистрация.

Добавить комментарий
Комментарии публикуются только после проверки администратором сайта.

 

Новини за темою

Останні новини

Loading...

r.gif

evrostil_neww.jpg

Пологи (г.)