Жертвами сталінських репресій у 1938 році став 21 житель села Франка Есть фото

19 Травня в 13:53  0  1043

История ПологовщиныЖертвами сталінських репресій у 1938 році став 21 житель села Франка

У третю неділю травня в Україні відзначається День пам'яті жертв політичних репресій. Щороку у Пологівському районі вшановують пам’ять репресованих на кладовищі села ім. І. Франка Пологівської сільської ради. Тут знаходиться меморіал, який був встановлений жителями села у пам’ять про односельчан – жертв сталінських репресій 1937-1938 рр. На стелі меморіалу викарбовано 27 імен репресованих, шестеро – жертви репресій 1937 року, інші були розстріляні у 1938 році.

25 березня 1938 року пологівців, переважно жителів хутора Франка, було засуджено і визнано винними, як членів контрреволюційної повстанської організації, а 22 квітня у Дніпропетровську в’язнів (21 людину) – розстріляно. Вже посмертно, через 20 років, у 1957 їх було реабілітовано за відсутністю складу злочину.

 

Антоніна Щербаха: «Моя бабуся до останнього подиху вірила, що дідусь, якого розстріляли ще у 1938, – живий»

 

Серед 27 прізвищ, викарбуваних на стелі, є й прізвище дідуся Антоніни Щербахи. Антоніна Петрівна живе у місті Енергодар, працює вчителем історії. Вона ще була молодою дівчиною, коли її бабуся розповіла про трагічну долю дідуся Михайла Щербахи, який жив у нашому місті і працював у колгоспі ім. Чубаря у селі Чубарівка.

 

Антоніна Петрівна пригадує, що її мама і бабуся ніколи не святкували 8 березня. Поки була малою, дівчина не розуміла, чому, а вже, коли стала старшою, почала розпитувати. Жінки розповіли дівчинці, що саме 8 березня її дідуся Михайла заарештували, як ворога народу. «У 1938 усіх брали 7 березня: міліціонери заходили у хати з ордерами, робили обшуки. Шукали щось «антирадянське», але нічого не знаходили», – так розповідала Антоніні її покійна бабуся.

А Михайла Сергійовича забрали на день пізніше. Його онука ділиться:

 

- Було жіноче свято. Мої бабуся і дідусь зібралися з друзями та дітьми святкувати 8 березня у когось вдома. Чоловіки поїли і пішли на «перекур» на вулицю, жінки й діти залишалися в хаті. Через кілька хвилин вони повернулися, але вже без діда, один із чоловіків почав заспокоювати бабусю, він сказав їй: «Все, Соню, все… Спокійно, спокійно…» Бабуся усе зрозуміла, вибігла на вулицю, але там вже нікого не було. Більше свого чоловіка вона ніколи не бачила. У міліції написали, що зробили в хаті мого діда обшук перед арештом, але нічого не знайшли. Проте бабуся розповідала, що, насправді, обшук ніхто й не проводив, діда просто забрали і все.

 

На всіх заарештованих у в’язниці заповнювали анкети, де вказували соціальний стан до революції і після, повністю описували сім’ю: хто, де і коли народився, у яких містах були тощо. Навіть, якщо хтось із в’язнів не писав про себе «куркуль», міліціонери самі за нього дописували. Цього було достатньо, аби засудити людей і визнати винними у антирадянській діяльності. Хоча під час допитів вони самі у цьому зізнавались. Але можна тільки уявити, як допитували міцних, кремезних сільських чоловіків, аби вони зізналися в тому, до чого не мали відношення, тим самим визнаючи себе ворогами народу.

 

У дореволюційні часи на хутори виїжджали найбільш заможні люди. Жителі Франка вже тоді практично всі мали власні землі, у той час як у сусідніх селах ситуація була інакшою: були й заможні жителі, але більше бідних. (До речі, і по сьогоднішній день на території села стоять куркульські хати, побудовані ще на межі 19-20 ст.) Звичайно, були ті, хто заздрив заможності жителів Франка. Хоча вони були звичайними трудівниками, за плечима маючи 3-4 класи освіти, а все, що мали, – було результатом їхньої тяжкої праці. Можливо, саме людська заздрість і стала однією з причин ув’язнення та страти стількох односельчан. Адже в інших селах жертвами репресій ставали одиниці…

 

- Моя бабця разом з дітьми виїхала з Поліг відразу, як діда заарештували. Один із політичних активістів їй сказав: «Ти тут жити не будеш. Ти - жінка ворога народу. Якщо залишишся з дітьми тут, помрете з голоду», – розповіла Антоніна Петрівна з сумом в очах. – Так, вони виїхали, коли моїй мамі було 10 років, і жити сюди більше не повернулися. Я досі по-доброму дивуюся своїй бабусі. Вона померла у 92 роки, до кінця свого життя вірячи, що дідусь живий. Навіть, коли я їй повідомила, що дідусь помер, вона відмахнулася, ніби то я їй якусь дурницю сказала. Це ж як треба було любити людину, щоб вірити в те, що вона десь живе, навіть, якщо не хоче давати про себе знати?

 

Справді, жінки, чиїх чоловіків забрали міліціонери, не знали, що з ними сталося, протягом багатьох років. Ніхто нічого не говорив про їхнє місцезнаходження і подальшу долю. Про листування навіть мови не було… Вже набагато пізніше вони дізналися, яка страшна участь спіткала їхніх коханих.

 

З тих пір минуло багато років, але час від часу ми згадуємо тих людей, які постраждали внаслідок політичних репресій. На сьогоднішній день точне місце поховання репресованих у 1937-1938 рр. невідоме. Антоніна Петрівна все ж вважає, що братська могила, де покоїться її дідусь, знаходиться під Дніпропетровськом - фігура скорботної матері з мертвою дитиною на руках висотою майже в 7 метрів… Цей Меморіал жертвам Голодоморів та політичних репресій на 9-му кілометрі Запорізького шосе під Дніпропетровськом відкрили кілька років тому. Це місце називають «полем скорботи». За деякими даними, там був розташований спеціальний об'єкт НКВС, де у 30-х – на початку 50-х років минулого століття було поховано кілька тисяч розстріляних політичних в’язнів.

 

 

 

На цьому знімку, зробленому до 1930 року, чоловіки села Франко. Із них четверо у нижньому ряду репресовані у 38 р. і третій зліва у верхньому ряду – у 37 р.

 

Нижній ряд зліва на право: Антон Цибулько, Федот Піщанський, Кузьма М'яло, Олексій М'яло, Михайло Щербаха, Кирило Піщанський.

 

Середній ряд: Яків Цибулько, Михайло Дупак, Ягор М'яло, Іван Третяк, Артімон Піщанський, Овраме Пелешко, Степан Дупак.

 

Верхній ряд: Максим Дупак, Фанас Піщанський, Михайло Лісовий, Гапон Пелешко, Іван Лісовий, Петро Щербаха, Мусій Піщанський, Нюта М'яло.

 

 

Нашли ошибку? Выделите и нажмите Ctrl+Enter   Система Orphus

 

 

 

Loading...

 

Нет комментариев

Для того, чтобы добавить комментарий нужно войти на сайт. Если вы не зарегистрированы, это можно сделать здесь Регистрация.

Добавить комментарий
Комментарии публикуются только после проверки администратором сайта.

 

Новини за темою

Останні новини

Loading...
Loading...

 

 

Тисни сюди

evrostil_neww.jpg

hev4enko_okna.jpg

Пологи (г.)