Між полігоном і сценою вибрала… полігон Есть фото

29 Листопада в 15:25  0  1572

Знай нашихМіж полігоном і сценою вибрала… полігон

Знайомство з армією для юної жительки села Пологи Вікторії Гавриленко розпочалося з 14-річного віку, коли вона разом зі старшими подругами вперше привезла до наших бійців на Схід волонтерську допомогу.

 

— Спочатку чиновники з районної адміністрації хотіли через мій юний вік викреслити мене зі списку волонтерів, але капітулювали перед моєю наполегливістю, — усміхається Вікторія.

 

— Вояжі до розташувань наших бійців у район селищ Сартана та Широкине були справжнім святом як для них, так і для нашої групи дівчат. Адже ми, крім речей першої потреби та продуктів, привозили ще й невеличку концертну програму.

 

Мати Вікторії Світлана Семенівна, яка працює головним спеціалістом у Пологівському районному військкоматі, спочатку з насторогою ставилася до волонтерських поїздок доньки в розташування наших військ, а потім усе ж таки підтримала її.

 

За словами Віки, найбільше враження на неї справляли солдатські очі, спочатку втомлені після бойових завдань на «передку» і навіть байдужі до всього, що відбувається.

 

— А потім ставалося диво: з кожною виконаною піснею, з кожним запальним танком ці очі оживали, наповнювались іскорками радості, на вустах з’являлись усмішки, — розповідає Вікторія.

 

— Насамкінець хлопці щедро осипали нас оплесками і прохали приїхати ще. Всі ці пиріжечки зі смаколиками їх не так тішили, як просте спілкування. А ми дуже засмучувалися, коли через обстріли не могли потрапити до артилеристів, які вже стали рідними.

 

Слухаю емоційну розповідь дівчини про її волонтерство, незабутні зустрічі з нашими бійцями, захоплення музикою, вокалом, танцями і не втримуюся від запитання про рішення обрати армійський шлях.

 

— Коли я закінчила музичну школу, в мене було бажання присвятити себе мистецтву, дуже вабила акторська професія, — зізнається Вікторія Гавриленко.

 

— Однак і до військової кар’єри була небайдужою. Тому одночасно подала документи на факультет сценічного мистецтва престижного вишу і до Національної академії сухопутних військ.

 

З мистецького вишу прийшло запрошення на навчання, коли Вікторія вже відривала одиночний окоп у навчальному центрі військової академії. Рішення дівчина прийняла, попри зовсім протилежне бачення батьків майбутнього своєї доньки.

 

Сьогодні ж курсантка 4-го курсу Вікторія Гавриленко зізнається, що свій вибір на користь артилерійської розвідки зробила під впливом поїздок на Схід під час волонтерства, знайомством зі службою і бойовою роботою бійців.

 

— Не знаю, якою б я стала акторка, проте артилерійська розвідка мене вже не відпускає, — усміхаючись, говорить моя співрозмовниця.

 

— Хіба бути «очима й вухами» артилерії це не престижно? Щодо моїх мистецьких здібностей, то для їхньої реалізації в академії є всі можливості, я продовжую співати і танцювати. А для культурного збагачення навряд чи якесь місто може бути кращим за Львів.

 

А ще тендітна чорноока артилерійська розвідниця з успіхом займається гирьовим спортом. І є чемпіонкою Сухопутних військ Збройних Сил України у своїй ваговій категорії, про всяк випадок

 

 


Источник: armyinform.com.ua

 

Підписуйтесь на канал Районки в Telegram, сторінку Районки в Facebook, спільнота в Viber

 

27
Супер
8
Сміх
12
Жах
13
Ганьба

 

 

Нет комментариев

Для того, чтобы добавить комментарий нужно войти на сайт. Если вы не зарегистрированы, это можно сделать здесь Регистрация.

Добавить комментарий
Комментарии публикуются только после проверки администратором сайта.

 

 

Новини за темою

Останні новини

Пологи (г.)