Валентина Воловик - сила духу справжньої української жінки

7 Грудня 2020 09:09  0  1133

ОсобистістьВалентина Воловик - сила духу справжньої української жінки

Шанси на працездатність нульові, а на життя - мінімальні. Страшна травма ледь не забрала у пані Валентини життя та мало не зробила її навіки прикутою до ліжка. Шанс на порятунок пологівчанка дала собі сама, а завдяки заповзятливості та оптимізму вона не лише живе і працює, а ще й займається активною суспільною діяльністю, волонтерством та допомагає іншим не втрачати віру в одужання та справжніх друзів.

 

Свої 50 я зустріла на лікарняному ліжку


Коли бачиш активну і життєрадісну жінку, важко повірити, що перед тобою людина, котра пережила важкі травми, подекуди навіть дуже небезпечні для життя.
2007 рік. Нещасний випадок на виробництві, а після цього - багаточисленні операції та два роки безперервної реабілітації.


"Я заново вчилася ходити та робити всю домашню роботу. Звикнувши до активного, сповненого діяльності життя, мені важче було перенести хворобу у плані моральному, аніж фізичному. А потім діагноз, який залишився зі мною на все життя - людина з обмеженими можливостями, інвалідність - як грім серед ясного неба. Тоді, здавалося, світ перекинувся з ніг на голову. Реальність така - свої 50 я зустріла на лікарняному ліжку. Завдяки лікарям, а також небайдужим людям я почала роботу над собою.

 

Все життя на хвилі самого життя


Я завжди керувалася настановою: ніколи не опускай руки, впадеш - дуже важко буде піднятися. Саме тому завжди була активною. Діяльність - провідний компонент моєї сутності.
Я завжди мала бути у передовиках: у творчості, у спорті, у будь-чому. Людина - це своєрідний універсальний солдат, все, чого вона прагне, обов'язково зробить. Так і я спочатку навчалася, одразу ж активно почала працювати. Яскраві картинки життя змінювали одна одну. Займалася профспілковою діяльністю, працюю в раді ветеранів вантажно-будівельного управління на залізниці.


Левову долю вільного часу присвячую своїй діяльності у терцентрі. Там ми разом з колегами по духу гуртуємося та живемо бажанням зробити світ кращим, а людей щасливішими.
Разом з однодумцями створюємо костюми, декорації, розігруємо невеличкі сценки, співаємо, пишемо вірші, танцюємо, зустрічаємось з людьми та активно подорожуємо.
Одна справа подивитися виставу, а інша - її організувати та поставити.

 

Спорт - найкращі ліки від стресу


Якби мені сказали, що я буду грати у настільний теніс, я б не повірила, особливо після отриманих травм, але ж для справжньої української пані немає нічого неможливого. Ще під час реабілітаційного періоду у лікарні я почала грати в настільний теніс (до речі, захоплювалася не тільки ним). Займаючись спортом, позбавлялася невпевненості, якимось дивним чином виходила агресія, проходив головний біль, а тіло ставало слухняним та керованим. Не з першого разу, а після багатьох падінь я піднімалася і продовжувала знову. Багато грамот, подяк та призових позицій у різних змагань районного, обласного та Всеукраїнського рівня. Уявіть - сьома позиція на Всеукраїнському спортивному змаганні людей з обмеженими можливостями "Сила духу".

 

Живу, щоб допомагати іншим


Валентина Іванівна займається активною волонтерською діяльністю. Вона спілкувалася з багатьма ветеранами АТО, людьми, що опинилися в складних життєвих ситуаціях.
Чоловік пологівчанки внаслідок нещодавно перенесеної хвороби наразі потребує тривалої реабілітації та лікування. Все це йому забезпечує любляча дружина.


"Він моя кохана друга половинка, тому я маю зробити все для того, аби чоловік був здоровим. Я бачу, як тяжко людям без необхідної професійної реабілітації, тому неодноразово піднімала питання про створення в Пологах необхідного центру реабілітації для людей, які перенесли тяжкі захворювання. Сподіваюсь, що скоро цю проблему буде вирішено.

 

Танці заполонили все моє єство


Після того, як мене запросили до танцювального колективу "Файні пані", а також після дебютного виступу я зрозуміла, що саме танці можуть розкрити сутність людської душі. Коли танцюєш, не відчуваєш болю, смутку, розчарування та тягаря сьогодення. А потім почалися гастролі у складі колективу - сусідній район і навіть славне місто Львів (фестиваль "Золоті роки"), де "Файні пані" показали себе на найвищому рівні. Зараз у період карантинних обмежень наш танцювальний колектив задніх не пасе, натомість надсилає свої відео виступи на різні онлайн конкурси як в Україні, так і поза її межами. Ми з колегами одна родина, спілкуємося на позитиві та живемо, можна сказати, однією ідеєю та мрією.

 

Зупинятися не збираюсь


Я жінка у золотому віці, коли неможливого немає, всі сумніви та коливання позаду. Попереду багато планів та не втілених в життя ідей. Я щаслива, бо маю багато однодумців як серед молоді, однолітків, так і серед людей поважного віку. Так, можливості мої в дечому обмежені, але сила духу в моєму оптимізмі і вірі в найкраще. Люди, що втратили можливість бути повноцінно здоровими, реалізують себе в інших сферах, намагаючись бути корисними, намагаючись бути такими, як всі.

Ми не інваліди, як часто говорять, ми звичайні люди, які прагнуть повноцінно жити.

 

З повагою ставлюсь до всіх земляків, до всіх українців, та скажу наостанок рядками власної поезії:


Сила духу в нас ще є,
Буде жить і Україна.
Будьте мужні і єднайтеся,
Зберіть сили і змагайтеся,
Щоб здолати перешкоди, сміло йдіть до перемоги.
Хай вам вогник в серці світить, а підтримка друзів зміцнить.
Допоможемо все здолати, всім вам вище голови тримати.
Будьте ж сильні духом, друзі, хай щастить в усьому вам,
І на рідному порозі, щоб чекали завжди рідні вас!

 


 

Підписуйтесь на канал Районки в Telegram, сторінку Районки в Facebook, спільнота в Viber

 

18
Супер
1
Сміх
1
Жах
1
Ганьба

 

 

Нет комментариев

Для того, чтобы добавить комментарий нужно войти на сайт. Если вы не зарегистрированы, это можно сделать здесь Регистрация.

Добавить комментарий
Комментарии публикуются только после проверки администратором сайта.

 

 

Новини за темою

Останні новини

 

 

Пологи (г.)