Про роботу у ЗМІ очима журналіста, - Богдана Балицька

7 Червня 2021 08:10  0  512

ОсобистістьПро роботу у ЗМІ очима журналіста, - Богдана Балицька

Мабуть, кожен в дитинстві мріяв про те, ким він стане у майбутньому та яку професію обере. Щодо себе, можу сказати, що завжди мріяла працювати там, де потрібна допомога людям. Не скажу, як часто виходить допомагати іншим, висвітлюючи новини, але те, що працюючи журналістом, постійно спілкуюся з людьми, це вже точно. І це мені до душі.

 

Вважаю, що журналіст - це не просто професія: бачити, чути, розуміти та цікавитися всім, що відбувається навколо тебе, - це природжений хист журналіста. Уміння подати новину, подію чи розповісти про долю людини, оформивши все текстом - навик, що досягається практикою. Тобто, чим більше пишеш, тим краще виходить. Девіз журналіста звучить так: “Жодного дня без рядка!” Головне - не випадати з роботи надовго.

 

Працюю за фахом трохи більше чотирьох років і жодного разу не пожалкувала про обрану професію. Це справа, яка не тільки забезпечує доходом, але й впливає на формування мене як особистості.


Вивчення нових тем, над якими працюєш, знайомства та спілкування з людьми, відвідування різних місць та набуття “фішок” в подачі друкованого матеріалу, безперечно, формує зсередини, розширюючи кругозір.

 

Спочатку берешся за все. Заходи, зустрічі, події - все цікаво; публікуючи ту чи іншу новину, поступово вимальовується свій власний стиль написання. Обробляючи більше матеріалу, більше і глибше розумієш, з яким контентом комфортніше працювати, де зможеш більш влучно і яскраво передати інформацію. І я визначилась: публікації про долі людей - це МОЄ.

 

Розкрити читачу особистість з його досягненнями, проблемами, мріями - це кропітка справа. У цій професії важливо бути легким на підйом і готовим працювати в “полі”. Так журналісти називають зміну місць локації у процесі збору інформації. Доволі часто доводиться працювати поза межами редакції, при цьому зміна місцевості може бути доволі несподіваною і, м'яко кажучи, неочікуваною.

 

Так, наприклад, нещодавно зранку я планово мала відвідати культурний захід з метою подальшого його висвітлення в газеті. Але різко обставини змінились і довелось їхати до села, звідки зателефонували читачі. У справах оббігавши з десяток подвір'їв мешканців цього району, кінцевою станцією для мене стало міське звалище. Ось де того дня я точно не очікувала бути. Здивовані були і сортувальники сміття, які поряд з купами обгорілих гумових покришок і гір побутового сміття побачили “даму” в спідниці на підборах. Там, серед мотлоху, я для зйомки шукала зграї бездомних собак.

 

Або ж у сезон косовиці пшениці опиняєшся прямісінько посеред поля і бігаєш у сукні і капронових колготках поміж борозни за комбайном, аби на фотокамеру спіймати влучний кадр. Потішна картина))

 

До теми пригадую ще один випадок мого незапланованого переміщення. Виїхали з колегою відзняти стан дороги в одному із прилеглих сіл. Робота вимагала того, щоб я стояла на дорозі та ловила момент наїзду автомобільних коліс у дорожню яму. Працювала сама. Стільки зустріла на собі здивованих поглядів водіїв, які не розуміли, для чого їх знімають посеред дороги. Кожному, хто зупинявся, а це робив майже кожен водій, що їхав повз, мені доводилось пояснювати, що мета моєї роботи не водій зі своїм автомобілем, а яма, в яку він ПОВИНЕН заїхати!

 

Але такі випробування на міцність ніщо в порівнянні з тим, яке отримуєш задоволення, спілкуючись з цікавими постатями. Це моя найулюбленіша справа!

 

Головне під час інтерв'ю - зробити все, щоб герой довірився і зміг розкрити не тільки деталі якоїсь події, а й себе як особистість, свою душу. Без відвертого “живого” спілкування не вийде гарної статті, розповіді, яка б зачепила струни душі читача. На такі статті йде найбільше часу. Це і розмова, переживання і формування подачі даного матеріалу, і саме написання. Кожен раз може вийти по-іншому, такий процес надихає створювати нове, цінне, справжнє.


Буває, після інтерв'ю з якоюсь людиною переймаєшся її проблемами дуже сильно. Часто надалі підтримую зв'язок з інтерв'юером, дізнаюсь, як справи та життя. Інколи інтерв'ю переходить на більш душевний рівень, коли в розмові обоє переживаємо емоції, інколи зі сльозами на очах.

 

Хотіла б зазначити ще один не менш хвилюючий момент в роботі журналіста - це написання самого тексту. Чудова справа. Процес поглинає всього тебе. Думки якимось дивним чином складаються докупи і просто виливаються в готову розповідь. При цьому можна пережити купу різних почуттів та емоцій. Найбажаніше в цей момент та головне для автора - донести читачу та сформувати правильне посилання, суть самої статті.


6 червня журналісти відзначають своє професійне свято, з чим я від усього серця вітаю своїх колег. Пера Вам легкого, гострого, переконливого!

Автор: Богдана БАЛИЦЬКА

 

Підписуйтесь на канал Районки в Telegram, сторінку Районки в Facebook, спільнота в Viber

 

3
Супер
1
Сміх
0
Жах
0
Ганьба

 

 

Нет комментариев

Для того, чтобы добавить комментарий нужно войти на сайт. Если вы не зарегистрированы, это можно сделать здесь Регистрация.

Добавить комментарий
Комментарии публикуются только после проверки администратором сайта.

 

 

Новини за темою

Останні новини

 

 

 

 

 

 

 

Пологи (г.)