Пологівчанка Наталія Цикало про улюблене захоплення з присмаком меду... Есть фото

6 Серпня 2021 09:16  0  2025

ОсобистістьПологівчанка Наталія Цикало про улюблене захоплення з присмаком меду...

Наталія Цикало, директорка Інженерської ЗОШ 1-3 ступенів, яка 15 років пропрацювала вчителем біології, опанувала незвичайне хобі. Жінка займається розведенням бджіл, доглядає за ними та переробляє продукти бджільництва.

 

Напевне, — каже пані Наталія, — любов до бджіл у мене в крові. Всі літні канікули в дитинстві я проводила в дідуся з бабусею в селі Новофедорівка. З дитинства маю любов до всього живого: тварини, квіти, рослини…, тому, мабуть, і стала вчителем біології. Дбайливе ставлення до всього живого змалечку привив мені дідусь. Разом з дідусем спостерігали за павучками, жабками, хоча сам дід працював водієм в колгоспі і ніякого відношення до природничих наук не мав, але був досить спостережливим. Наприклад, сидимо вечеряємо з бабусею та дідусем, а він каже: “Дивіться, павутина з павуком, цікаво, чому ж павук не прилипає сам до павутинки?” Оскільки інтернету тоді не було, мені так було цікаво, чому ж павучки не прилипають до павутинки, тож я вранці збиралася, йшла до бібліотеки та вивчала літературу по цій темі. Мені було цікаво знати все про тваринний та рослинний світ. Пам'ятаю, як ми їздили з дідусем спостерігати, як цвітуть скіфські тюльпани та тюльпани шренка… загалом так пройшло все моє дитинство, в дослідженнях навколишнього світу. Це завжди мене надихало, - розповідає Наталія Анатоліївна.


Пані Наталія зацікавилася бджільництвом не одразу, хоча завжди відчувала симпатію до цих “маленьких трудівниць”.


- Товариш дідуся мав свою пасіку, тож Наталія з дідом були гарними помічниками для сусідського пасічника, але своєї пасіки в родині не було. - За бджолами я могла спостерігати годинами, хоча до самого меду відношуся лояльно. Є таке повір'я, що бджоли запам'ятовують запах людини з дитинства. Вже у дорослому віці я ніколи не переставала думати про розведення бджілок, - додає пані Наталія.
Оскільки життєвий статус пані Наталії вимагає великої відповідальності, уваги та концентрації, жінка завжди воліла мати хобі душі, яке могло б повністю морально розвантажувати.


“Був час, коли я займалася домашніми квітами, але не відчувала себе затребуваною та корисною. Як і всі жінки, свого часу була зосереджена на домашніх клопотах: побут, робота, виховання дітей, все по колу... Згодом мої донечки вийшли заміж, роз'їхалися по різним містам. До всього, цей рік для мене був тяжким. Тож я наважилася глянути у вічі своїй потаємній мрії - розведенню бджіл. Своєрідним поштовхом та підтримкою для мене став родинний товариш, Валентин Рибалко, я його називаю “Сенсей”, він мій наставник у бджолярстві. Валентин досвідчений пасічник, він запропонував мені долучитися до бджолярства та поділився своїми бджолами, що мене приємно збентежило. Валентин протягом багатьох років займається бджолярством, його досвід для мене безцінний, він завжди допомагає і порадою, і підтримкою, і власною працею. Наразі маю власну міні-пасіку поряд з пасіками інших бджолярів, так і товаришуємо”, - розповідає Наталія Цикало.

 

oly


Розводити бджіл почала в цьому році з трьох вуликів, поступово збільшує їх кількість. За словами пані Наталії, її душа знаходить спокій тільки на пасіці і тільки в присутності бджіл.


Хоча пологівчанка лише початківець цієї вкрай відповідальної справи, але результатами задоволена. Бджолярством займаються люди-трудоголики, якою по життю є наша героїня, тому не дивно, що жінка прогресує в розвитку свого незвичного хобі. Бджіл жінка не боїться зовсім. Ще жодного випадку укусів не було. В перший підхід до них Наталія Анатоліївна була одягнена в спецкостюм, та все ж інколи знімає капелюх, але бджоли її не чіпають, напевно, відчувають її любов до них.


“Коли я повертаюся з пасіки, відчуваю душевний підйом, перезавантаження енергії, це моє життя, моя насолода, з впевненістю можу сказати, що я знайшла себе. Кожна бджолина родина - унікальна, хоча вулики стоять всі в ряд, кожен вулик особливий. Кожна бджолярська родина має свій запах, вони живуть своїм ритмом, тільки відкриваєш вулик, одразу видно, слабка це чи сильна сім'я, можливо, якийсь вулик потрібно підсилити, десь здолати паразитів. Тому роботи вдосталь. Фізично важко на пасіці, але я розчиняюся в цьому процесі, із задоволенням приїжджаю до своїх “маленьких трудівниць”, відчуваю, як вони мене люблять, це надихає. Разів зо два на тиждень необхідно обов'язково відвідати пасіку.”


За словами пані Наталії, важкий період для бджіл - це вихід із зимівлі. Є сильні родини, а є зовсім слабкі, тому їх треба підсилювати: беруться бджолопакети і переселяються на поміч до слабких родин.

 

Головне, аби у бджіл була достатня кормова база, не треба вибирати весь мед, варто залишити достатню його кількість на харчування бджолам, інакше сім'я може загинути.

 

oly


Прагнення заробити на бджолах грошей - немає. Це для душі, для мого жіночого я. До бджолярства залучила і старшу доньку. Спочатку запропонувала їй просто поїхати зі мною, я працюватиму на пасіці, а вона в цей час почитає книгу та відпочине на свіжому повітрі. Саме тоді ми готувалися до викачки меду. Але як тільки ми приїхали, донечці стало наскільки цікаво, що вона попросила спецкостюм і почала з нами качати мед. Гадаю, що старша донечка стане наступним бджолярем в нашій родині.


До викачки меду необхідно залучати не менше трьох осіб. Нещодавно ми вперше качали мед, емоції б'ють через край, процес відповідальний, але приємний.

 

oly


Як сприйняло оточення таке незвичне хобі?
Багато хто одразу запитав, чи є мед на продаж (сміється пані Наталія), оскільки мої друзі знають, що я совісна людина, тому логічно, що мед без домішок та розбавлень. Всі мене підтримують, але дивуються, де я знаходжу скільки сил та енергії, на що відповідаю - від бджіл насичуюся.


Як в майбутньому бачите розвиток свого хобі? Чи є бажання перетворити хобі на заробіток?
Планую в майбутньому зайнятися не просто пасічництвом, а розвитком народної аптеки. З пасіки можна отримувати не тільки мед, а й прополіс, можна робити різні лікувальні настоянки та мазі. Тобто продукти бджільництва мрію перетворити на лікувальну платформу для своєї родини та земляків, головне, що все це буде без хімічних домішок на натуральній основі. Можливо, це буде якась невеличка крамничка, але все ще в мріях. Оскільки життя привело по стежинах до моєї першої мрії - бджолярства, тому вірю в реальність і цієї мрії.


Пані Наталія воліє й надалі розвиватися та пізнавати всі тонкощі бджолярства.


Всі наші українські жінки - це і є бджілки-трудівниці, тому бажаю нашим пологівчанкам бути запашними, як квіти, та солодкими, як мед.

 

 


Автор: Альона КОВАЛЬОВА

 

Підписуйтесь на канал Районки в Telegram, сторінку Районки в Facebook, спільнота в Viber

 

53
Супер
4
Сміх
2
Жах
1
Ганьба

 

 

Нет комментариев

Для того, чтобы добавить комментарий нужно войти на сайт. Если вы не зарегистрированы, это можно сделать здесь Регистрация.

Добавить комментарий
Комментарии публикуются только после проверки администратором сайта.

 

 

Новини за темою

Останні новини

 

 

Пологи (г.)