Олександр Корнієнко - вчитель, закоханий у пісню Есть фото

11 Лютого 2021 09:15  0  1301

ОсобистістьОлександр Корнієнко - вчитель, закоханий у пісню

Талант Олександра Корнієнка, мешканця Воскресенки, уродженця мальовничої Березівки Куйбишевського району, проявився ще в дитинстві. Змалечку бігав малий Сашко на всі репетиції до сільського клубу за мамою, яка була учасницею вокального гурту. Мріяв виступати на сцені. Згодом почав ходити на репетиції і сам, Господь наділив гарним слухом та голосом. Перший виступ другокласника Олександра з піснею “Ясени” пролунав на сцені сільського клубу культури на свято Нового року.

 

Чоловік згадує, як тоді забув слова другого куплету, тому три рази поспіль співав приспів, чим не на жарт розізлив гармоніста. Не дивлячись на гнівний вихід зі сцени “звукача”, зал вибухнув аплодисментами на адресу юного виконавця. А від голови колгоспу у нагороду за виступ отримав подарунок - кольорові олівці і дитячу книжку. Олександр був один-єдиний хлопчик серед гурту дівчат, який продовжував постійно займатися у гуртку самодіяльності.

 

Надалі жоден пісенний фестиваль та концерт у селі не проходив без участі Олександра.
У випускному класі директор школи рекомендував йому вступати в педагогічний або до музичного. Особливо гостро хлопець відчував потяг до сцени. Та з майбутньою професією визначався, порадившись із бабусею. Вона радила здобути освіту вчителя, а виступати на вечорах після роботи. На тому й порішили.

 

“За кілька днів до випускних екзаменів запрошують мене до Запоріжжя для участі в обласному огляді дуетів. Виступили дуетом з мамою з піснею “Хата моя, біла хата”. За виступ тоді отримали нагороду від журі. Вже тоді зрозумів, наскільки важлива для мене сцена, та все ж пішов у вчителі”, - згадує Олександр.

 

“Перед вступом до Бердянського педагогічного інституту поїхав на підготовчі курси та випадково дізнався, що студенти готують для абітурієнтів святковий концерт. Я теж вирішив там виступити і спробувати себе у ролі пародиста. Пародіями полюбляв займатися вдома. Покривалом завішував у корівнику стіну, так робив імпровізовану сцену, а кукурудза у городі була моєю глядацькою публікою, мікрофоном слугував держак від вил. Ось так мені кортіло виступати.

 

Готуючись до виступу на інститутській сцені, з дому привіз перуки та сценічний одяг. Пародіював виступи Ротару і Пугачової. Пісня Ротару “Красная стрела” і Пугачової “Глазам не верю, в самом деле, ты пришел”. Емоції у залі - зашкалювали, глядачі просто “падали” від сміху. Вже після концерту до гримерки завітав якийсь солідний чоловік, запитав мене, на який факультет планую вступати, на що я відповів - вчитель початкових класів. Він був здивований і констатував той факт, що я підкорив своїм виступом усіх. Своїми словами цей педагог також вселив в мене надію на те, що зможу вступити до інституту.

 

”Після екзаменів поїхав назад у село. Переймався, що не склав іспит з математики. Через кілька днів мені повідомили, що я у списках зарахованих студентів. Новина стала святом на все село, а скільки радості і гордості відчув від того, що вступив до вишу.

Я став учасником всіх концертів і святкових заходів від інституту у Бердянську. Навіть до стипендії мені нараховували якісь доплати за ведення кабінету естетики у закладі. Через мою активну творчу діяльність здавати деякі предмети навіть не доводилось, оцінки отримував автоматом.

Після вишу розпочав педагогічну діяльність вчителем початкових класів у селі Сміле (поблизу Чубарівки) Пологівського району. Там і пропрацював майже 34 роки, аж поки школу не зачинили. Пригадую, як проходив відкритий урок у школі. Творче завдання уроку літератури мало проходити під озвучування пісні “Рідна мати моя“. В один момент відмовив магнітофон. Вчителі, присутні на відкритому занятті, запропонували мені заспівати цю пісню наживо. Сам того не очікуючи, довів освітян до сліз. Тоді керівництво районного відділу освіти вирішило мені підвищити вчительську категорію на вищу автоматично без комісії.”

 

Ще один кумедний випадок зі свого шкільного життя, пов'язаний із творчістю, пригадує Олександр.

 

“На концерті під час виступу у ролі Пугачової дозволив собі присісти “на руки” 90 - річному голові колгоспу. Після чого він викликав мене до себе в кабінет, думав звільнять з роботи. Заходжу до голови, а він мені: “Артисте! Я вас преміював путівкою в Прибалтику.” Уявляєте? Це було так неочікувано. Поїхали тобі я і ще одна вчителька. Подібного відпочинку і не пам'ятаю, така краса, що й не передати. Забути таке неможливо.”

 

Знамениті співачки того часу надихали молодого співака і на поезію. Улюблена артистка Олександра Корнієнка - Софія Ротару. Чоловік кілька років поспіль надсилав їй листи із зізнаннями в любові до її творчості, писав вірші. Ніхто з його оточення не вірив, що знаменитість йому відпише, та він дочекався.
Одного разу отримав великого конверта з пошти. Відкрив… А там світлина Софії, така гарна, і її побажання. Співачка подякувала Олександру за любов до її творчості і побажала йому успіху.


Був ще один лист від Ротару і фото її гурту “Червона рута”, а на світлині підпис: “Щастя тобі у всьому”.

 oly

“Моєму щастю не було меж! Пам'ятаю, як вибивав білети на концерт народної артистки, коли та приїхала із виступом до Запоріжжя. Поїхав купувати квитки на концерт для колективу, а їх вже не залишилося. Повернувся і попрямував до голови колгоспу. Той дав мені з собою м'яса, масла і вперед до адміністрації: білети швидко з'явились. Я сидів на шостому ряду, заздалегідь купив величезний букет троянд для Софії Ротару. Жінки-колеги закупилися у Запоріжжі ковбасою, майонезом, баночками з провізією. Все поскладали у прозору сітку, і чомусь саме з нею в руках я пішов вручати квіти співачці. Я так розхвилювався після зустрічі із зіркою, що коли спускався зі сцени, рухнув з сіткою прямо на підлогу. Ото насмішив усіх, надовго мене запам'ятали пологівці як того, хто впав зі сцени під час концерту Софії Ротару. Пізніше, куди б не звертався, усюди питали, ти той, що зі сцени впав?”

 

Після того, як Олександр Миколайович вийшов на заслужений відпочинок, переїхав жити до Воскресенки: потрібно було доглядати хвору маму та сестру.

 

“Коли виїжджав зі Смілого, односельці, працівники школи та клубу вирішили влаштувати мені прощальний концерт під назвою “Маю честь запросити”. Намалювали мій портрет на всю сцену. Перше відділення концерту я співав, друге відділення - мої колеги і діти. Своїх учнів я завжди залучав до творчості, вони були артистичними, співочими. Скільки тоді я отримав подарунків! Як зараз пам'ятаю: японський сервіз від голови сільської ради, від працівників БК - святковий буклет та частування за столом. Навіть колектив із Воскресенки приїхав підтримати мене. Це незабутні враження і велика честь для мене.“

 

А через шість років потому жителі Смілого звернулися до сільської голови з проханням запросити вчителя-артиста на святкування Дня сільського господарства. Його яскраві сценічні образи і пісні назавжди оселилися у душах шанувальників.

 

“Не вагаючись, я поїхав. Коли ж приїхав, директор будинку культури відмовила, що зал пустий і ніхто не прийшов на концерт. Я так засмутився, думав на місці провалюсь від сорому, а ні - пожартували. Зайшов в зал і обімлів. Повна зала глядачів, нікуди яблуку впасти, зал на 450 місць - і всі ряди забиті. Якби ви бачили, як мене зустрічали, скільки квітів і цукерок від глядачів подарували, а одна бабуся принесла трилітровий бутель меду. Я так розчулився, що не втримав сліз.”

 

Продовжив свою творчу діяльність наш герой в селі Воскресенка. Керівник будинку культури Людмила Кравцова долучала Олександра Миколайовича до виконання різнопланових ролей. Його родзинкою були не тільки гумористичні ролі, а й драматичні.

 

Грав Стецька, Зосю (За двома зайцями), Бабу Ягу, Чахлика, Чорта. Зіграв одну із основних ролей у постановці “В бій ідуть одні старики”, а після - співав. Рідко хто із розчулених глядачів міг приховати сльози під час виступу Олександр Миколайовича.


Гастролював з колективом по всіх селах району, у місті та за його межами. Традиційно брав участь у музичному конкурсі Ольги Бойко в Пологах, був учасником фестивалю “Вольниця” на Гуляй - Полі, фестивалю “Чернігівські зорі” в Чернігові. Саме там підкорив глядачів.

 

“Зі сцени бачив заплакані очі жінок. Думав, що посяду призове місце на конкурсі. Але цього разу було інше, мене нагородили головним призом - “глядацьких симпатій”. Публіка тоді визначилась одностайно. Отримав багато подяк від журі та глядачів. Як же я довго до цього йшов, відмовив на слова подяки однієї глядачки.”

 

З сімейним життям у нашого героя не склалося. Перше інститутське кохання залишилось в серці назавжди, дівчина трагічно померла. Після, поманила пісня. Багато сил та часу віддав мамі та сестрі, яких довелось доглядати через хворобу.

 

До сьогодні Олександр Миколайович є учасником вокальної групи “Гармонія” Воскресенського БК. Вийшовши на заслужений відпочинок, не полишав ходити на всі репетиції. Останні чотири роки працював у Пологах охоронцем на одному із підприємств. Та серце щемить, коли підходить до школи…На День вчителя не забувають свого наставника колишні учні - поздоровлення отримує в мережі та телефоном.

 

Зараз 62-річний народний співак одужує після травми ноги, через що пролежав довгий час в обласній лікарні. В знаки дався ще й підвищений цукор в крові. Пересуваючись на милицях по квартирі, чоловік всіляко допомагає поратися у домашніх справах сестрі, з родиною якої наразі проживає.

 

Постійно в будинку звучать пісні, їх Олександр наспівує у радіомікрофон. Навіть думки не має забути про творчу діяльність та співи. Щойно біль вщухне, а концертні зали відкриють свої двері для глядачів, наш герой постане на сцені. Викликати посмішки, нести добро та любов і торкатися струн людських душ - призвання співака.

 

Автор: Богдана БАЛИЦЬКА

 

Підписуйтесь на канал Районки в Telegram, сторінку Районки в Facebook, спільнота в Viber

 

27
Супер
1
Сміх
1
Жах
1
Ганьба

 

 

Нет комментариев

Для того, чтобы добавить комментарий нужно войти на сайт. Если вы не зарегистрированы, это можно сделать здесь Регистрация.

Добавить комментарий
Комментарии публикуются только после проверки администратором сайта.

 

 

Новини за темою

Останні новини

 

 

Пологи (г.)