“У роботі медика найважче чути, коли пацієнт просить допомогти, але лікар вже безсилий…” - Анна Дединська

18 Червня 2021 11:37  0  1923

Особистість“У роботі медика найважче чути, коли пацієнт просить допомогти, але лікар вже безсилий…” - Анна Дединська

День медичного працівника традиційно відзначають у третю неділю червня. Цьогоріч – 20 червня. Це узагальнене свято, з яким заведено вітати і лікарів, і медсестер, і фельдшерів, і лаборантів, і санітарок.


З появою коронавірусу медичні працівники стали для нас справжніми героями. Адже всупереч загрозі та неймовірній втомі вони продовжують стояти на захисті нашого здоров’я.


Напередодні Дня медика познайомимо вас з молодою, дуже люблячою свою професію лікаркою, Анною Станіславівною Дединською, сімейна лікарка, педіатриня Пологівського ЦПМСД

 

Династія медиків

Дідусь все життя працював лікарем-невропатологом в Запоріжжі. Моя рідна тітка також лікарка, багато років тому переїхала на ПМЖ до Німеччини, там має власну амбулаторію, працює сімейним лікарем. Батько також навчався в мед університеті, але зрозумів, що то не його покликання. Дідусь мріяв, аби династія лікарів продовжувалася по роду. Й не дивно, що жага до лікування в мене була з дитинства: улюблений ведмедик регулярно отримував уколи, потім рятувала домашніх тварин, котиків, собак, навіть домашню птицю, робила різні примочки, бинтувала, індики з кривими лапами видужували. В школі захоплювалася іноземними мовами, дизайнерською сферою, брала участь в олімпіадах. Ще хотіла вчитися на ветеринара. Саме тому обирати навчальний заклад мені було важко. Лише за два місяці до вступу я остаточно визначилася, що піду навчатися на лікаря. Батьки дали мені можливість самостійно визначитися з вибором професії. Це була суто моя відповідальність. Допомагали готуватись до вступу дідусь з бабусею. Ось так сама доля вирішила втілити мрію дідуся та через мене продовжити династію медиків. Про що жодного разу не пожалкувала.


Про себе…

За фахом працюю вже 8 років. Навчалася в Запорізькому державному медичному університеті. Щоб мати більше практики, деякий час працювала медсестрою в пологовому будинку №9. Після закінчення навчання взяла невелику перерву, оскільки чекала на народження малюка. Після інтернатури в 2016 році почала трудитися сімейним лікарем та виконувати обов'язки завідувачки амбулаторії села Поліг. В 2019 році влаштувалася до Пологівської БЛІЛ черговим лікарем-педіатром в дитячому відділенні.


З власної ініціативи у 2019 році пройшла навчання за спеціалізацією ''Педіатрія''. Отримала сертифікат педіатра і в квітні 2021 року перевелася в якості сімейного лікаря до Пологівського ЦПМСД. На сьогодні активно декларую пацієнтів, всіх бажаючих та тих, хто ще не обрав свого сімейного лікаря, запрошую до себе.


Що вплинуло на вибір професії?
Завжди хотіла допомагати людям боротися з їхніми недугами, переконувати у необхідності лікування та радіти їхньому одужанню.


Плани та розвиток…

Мала багато пропозицій переїхати працювати за кордон. Але я хочу бути корисною в своїй країні, своєму місті. Дуже хочеться гідно представляти професію медика. Іноді в нашій галузі зустрічаються некомпетентні люди. Це прикро. Також сумно, що деякі пацієнти не цінують дійсно чудових лікарів, яких в нас немало. Тому хочеться залишитися на батьківщині аби допомогти виправити цю ситуацію.
Я намагаюсь щоденно займатися саморозвитком. Різні курси, онлайн-тренінги, в проєкті багато планів для самореалізації.

 

Чи завжди можна знайти спільну мову з пацієнтом?

Часто доводиться мати справу з пацієнтами, які займаються самолікуванням. На початку лікарської практики у мене був пацієнт, який не хотів вірити у всю серйозність свого захворювання і займався самолікуванням, це закінчилося трагічно. Є пацієнти, які до свого здоров’я ставляться відповідально і роблять все, що рекомендує лікар. Але, на жаль, нерідко є і такі, з якими потрібно проводити бесіди, пояснювати, які є ризики щодо їхнього здоров’я, якщо вони не пройдуть певні обстеження. Інколи хворі шукають поради в Інтернеті і вважають його вірним другом у прийнятті рішень. Але ж не всі статті там пишуть лікарі.


Любов до професії - для мене це…
Для мене це сенс життя. Я остаточно переконалася, що працювати в іншій галузі не змогла б. Це частина мене. Здається, наче я залежна від допомоги людям. Відчуваю себе неповноцінною особистістю, коли не працюю.

 

Що у роботі медика найважче?
Найважче чути, коли пацієнт просить про допомогу, а ти реально розумієш, що з його діагнозом можеш допомогти лише гідним знеболенням. Інколи доводиться бути психологом, а інколи – навіть хитрувати, щоб зайвий раз не засмучувати хворого.


Чи були втрати і як пережили ці ситуації?

Була на початку моєї професійної діяльності втрата пацієнтки. Для мене це стало болючою звісткою, я не могла стримати сліз. Але мені запам’яталися слова водія швидкої карети. Він порадив взяти себе в руки і зрозуміти, що такі ситуації будуть повторюватися. Якщо я так болісно сприйматиму кожну втрату, то не зможу надавати допомогу людям. Надалі намагаюся виважено оцінювати ситуацію.


Лікарі VS коронавірус. З якими викликами зіткнулися під час спалаху коронавірусу?

Коронавірус – це виклик для всіх. Спочатку важко було і фізично, і психологічно. Коли я приймала пацієнтів з підозрою на коронавірус, насамперед хвилювалася за них, а не за себе. Добре, що сама не хворіла на ковід: вакцинувалася, про що не шкодую і раджу всім зробити те ж саме. Траплялися пацієнти, які не вірили в існування хвороби. Одна жінка запевняла, що ніколи в житті не хворіла ні на ГРВі, ні на застудні хвороби, тому ковіду стовідсотково в неї не може бути. Але тест виявився позитивним, згодом її стан суттєво погіршився, пацієнтку було госпіталізовано, тривалий час вона була на кисневій підтримці, отримувала інтенсивну терапію. Тільки тоді вона зрозуміла всю серйозність ситуації.


Реформа первинної ланки медицини означає, що пацієнт ледь не цілодобово має «доступ» до свого сімейного лікаря. Наскільки «великим» є втручання роботи в особисте життя?


Це, мабуть, найболючіше питання. Інколи пацієнти не розуміють, що лікар – це теж людина, яка має сім’ю, домашні обов’язки. Часто лунають телефонні дзвінки з проханнями: «Порадьте, що робити, у мене вже два дні температура і кашель?» На зустрічне запитання, чому не звернулися в поліклініку зранку або два дні тому, коли все почалося, відповідь зазвичай стандартна, мовляв, “думала (думав), що до вечора пройде або ви ж МІЙ сімейний лікар, тому мусите відповідати будь-коли на мої дзвінки”. Так лікар замість того, щоб приділити час своїй сім’ї, витрачає час на спілкування з пацієнтом, якому просто ліньки було прийти в поліклініку.


Звісно, інколи чекати до ранку неможливо і зателефонувати дійсно потрібно. Завжди пояснюю людям, що у випадках, коли є серйозний рівень загрози для життя пацієнта, треба не втрачати час і звертатися за невідкладною допомогою.
Як би там не було, але дуже хочеться, щоб всі реформи були на користь людям.


Яка ваша мрія медичного працівника?
Моя мрія, щоб наш уряд нарешті оцінив роботу медичних працівників і вони почали отримувати гідну зарплатню, щоб наші лікарні не шукали допомоги у волонтерських організацій, а заробляли на свої потреби самостійно.


Професійне вигорання…
Мені завжди шкода людей. Не можу залишатися байдужою до чужого болю, в цьому полягає складність моєї професії. Емоції накопичуються, і від того буває складно відновитися. Згодом зрозуміла, що цього не уникнути, тому вчуся відновлювати душевний і емоціональний баланс.


Вдячні пацієнти

Кажуть, що лікар – це посередник між людиною і Богом. Дійсно, у багатьох ситуаціях медпрацівник є останньою рятівною інстанцією для хворого. Клятва Гіппократа спонукає людей у білих халатах перебороти всі емоції й особисті негаразди, щоб виконати свій обов’язок. Лікар часто лікує не лише тіло, а й душу людини, вселяючи в її серце віру та надію. І це не можуть не цінувати ті, кому медики дарують радість одужання. Маю своїх вдячних пацієнтів, які щирими словами надихають мене продовжувати свій шлях. Головне, що вдячних людей більше, аніж невдоволених.


Що допомагає триматися на плаву в професії?
Завжди намагаюся знайти спільну мову з пацієнтом. Коли допомагаю людям, почуваюся затребуваною та щасливою. Відчуття того, що я на своєму місці, тримає мене на плаву в професії.


Особистий простір, окрім роботи…
Зазвичай у лікарів мало часу на хобі або відпочинок з родиною. Я за активний спосіб життя, правильне харчування. При першій нагоді ми з чоловіком та синочком виїжджаємо на відпочинок. Полюбляємо активні уїкенди, це можуть бути подорожі в інші міста.


Шановні лікарі, нехай сторицею повертаються до вас добро, турбота і тепло, які ви щедро даруєте всім, хто потребує захисту, уваги, співчуття і допомоги. Успіхів вам у професійній діяльності, низький уклін за вашу самовіддану працю.

 

 


Автор: Альона КОВАЛЬОВА

 

Підписуйтесь на канал Районки в Telegram, сторінку Районки в Facebook, спільнота в Viber

 

24
Супер
6
Сміх
6
Жах
5
Ганьба

 

 

Нет комментариев

Для того, чтобы добавить комментарий нужно войти на сайт. Если вы не зарегистрированы, это можно сделать здесь Регистрация.

Добавить комментарий
Комментарии публикуются только после проверки администратором сайта.

 

 

Новини за темою

Останні новини

 

 

 

 

 

 

 

Пологи (г.)